Церковні дзвони і колокольна бронза: склад сплаву і історія технології
Класичний склад дзвонової бронзи
Основа дзвонової бронзи - 78-80% міді і 20-22% олова. Такий баланс дає високу твердість за шкалою Брінелля, характерний малиновий тембр і довге післязвуччя понад 60 секунд у великих виливках. Точність - до одного відсотка. Зайве олово робить сплав крихким, і від сильного удару язика дзвін може тріснути навпіл. Нестача - глушить обертони, перетворює голос на глухий стук. У топових виливках додають 1-3% срібла (Ag) - воно робить голос чистішим і додає високочастотних гармонік. Саме така формула застосована у Царь-дзвоні і у лондонському Big Ben. Домішки заліза, свинцю і цинку строго нормують за спектром.
Історія дзвонового литва у Європі
Перші литі бронзові дзвони з'явилися в Ірландії та Італії у VI-VII століттях і мали скромний розмір - кілька кілограмів ваги. Вивішувалися у монастирських дзвіницях. Скликали монахів на молитву щоденну. З XI століття розпочалося масове виробництво у монастирських майстернях Кампанії (звідси і слово campana - дзвін) та у бельгійських містах Малін і Гент. У XVI-XVIII століттях склалися відомі династії ливарників: Моттоні у Мілані, Богеми в Празі, Моторини в Москві. Ремесло передавалося від батька до сина, трималось у секреті поколіннями. Точна формула сплаву була головною сімейною таємницею. Її записували шифром або передавали усно тільки старшому спадкоємцю - жодних чужих очей.
Технологія виливка втраченим воском
Класичний метод cire perdue (втрачений вимір, воскова модель) складається із семи етапів. 1) Виготовляється глиняна внутрішня форма - ядро з обрисом майбутнього дзвону, армоване залізним пруттям і висушене цілий місяць. 2) На ядро наліплюється воскова модель товщиною майбутньої стінки виробу - з декоративним рельєфом і написами. 3) Все обмазується вогнетривкою глиняною зовнішньою формою - кожухом у кілька шарів. 4) Форму випалюють у печі при 700°C, віск витікає, залишає порожнину. 5) У ливник заливають розплавлену бронзу при 1150-1200°C з тигля великого об'єму. 6) Вихолодження триває від 3 до 7 днів прямо у формі. 7) Дзвін звільняють, шліфують і настроюють тон підточкою внутрішньої поверхні.
Знамениті дзвони світу
Царь-дзвін - вага близько 200 тонн і висота понад 6 метрів. Відлитий у Москві батьком і сином Моториними у 1735 році. Але через пожежу і полив холодною водою від нього відкололася плита у 11,5 тонн - тож він так і не пролунав жодного разу за майже три століття. Лондонський Big Ben важить 13,7 тонни, встановлений у 1859 році у Вестмінстерському палаці і працює донині, задаючи ритм столиці Британії. Дзвін Успенського собору Києво-Печерської лаври, лаврські карильйони і дзвони Софії Київської - українська традиція теж має свої унікальні голоси, налаштовані сотні років тому. Кожен великий дзвін має індивідуальний паспорт з нотним записом основного тону і трьох головних обертонів.
Українські ливарники і сучасне виробництво
Головним центром радянського періоду був Дніпропетровський ЛТЗ (ливарно-технічний завод) - він відливав дзвони для храмів по всьому СРСР і виконував замовлення на карильйони. Львівські, чернігівські та одеські приватні артілі відроджують ремесло вже у наш час. Працюють за старими рецептами. Мідно-олов'яний сплав 80/20 і власні глиняні форми ручного виготовлення. Ливарники знають: дзвонова бронза сьогодні коштує дорожче за звичайну художню. Потрібна висока чистота компонентів і саме олово марки О1 або О2 без свинцю, миш'яку та сурми. Мідь і олово потрібної марки замовляють на zpsplav.com.ua.