Олово в ювелірному та електронному виробництві: відмінності вимог
Дві галузі - один метал, різні підходи
Олово використовують і в електронному монтажі, і в ювелірних майстернях. На цьому схожість закінчується. Вимоги до металу у цих сферах різняться радикально. Виробникам плат потрібна стабільна температура плавлення, передбачуване змочування мідних доріжок і повна відсутність шкідливих домішок, що деградують паяний контакт за час експлуатації виробу. Ювеліру важливе інше: ливарні властивості сплаву, мінімальна усадка при кристалізації, відсутність газових пор, гладка поверхня готового виробу під поліровку. Тож олово для ювелірів і олово в електроніці - це фактично різні марки одного металу. З принципово різним набором вимог до домішок і структури.
Марки олова за ГОСТ 860-75
ГОСТ 860-75 регламентує п'ять марок: О1пч, О1, О2, О3 і О4. Найвища чистота у О1пч - не менше 99,95% олова. Жорстко обмежено свинець, миш'як, сурму. Марки О2 і О3 містять більше домішок та йдуть на загальнопромислові потреби. О4 застосовують у вторинному використанні і для другорядних сплавів. Марки олова О1 О2 - базові робочі для більшості пайок і ливарних задач. На ринку їх купити простіше за все, ціна адекватна, якість передбачувана.
Вимоги електроніки: чистота і відтворюваність
Олово в електроніці - основа припоїв. Від класичних ПОС до сучасних безсвинцевих сплавів типу SAC305 з додаванням срібла та міді. Чистота олова для пайки тут вирішує надійність виробу. Домішки заліза, нікелю чи миш'яку у соті частки відсотка створюють крихкі інтерметаліди на межі шва. Змочуваність флюсом падає. Контакти на багатошарових платах перестають триматися. Безсвинцевий припій взагалі вимагає сировини на рівні 99,9% і вище. Інакше шов розтріскується при термоциклюванні в умовах автомобільної електроніки під капотом.
Вимоги ювелірів: ливарні властивості та поверхня
Для художнього литва олова потрібен метал з низькою температурою плавлення - близько 232 градусів. Плюс мінімальна усадка при охолодженні і висока рідкотекучість у тонких перетинах форми. Ювеліри найчастіше беруть О1 у чушках або прутках. З них відливають статуетки, пам'ятні медалі, елементи декору рам, колекційний посуд. Поверхня готового виробу мусить бути гладкою без пористості. Тож майстри ретельно контролюють вміст свинцю і вісмуту у вихідній сировині. Саме ці елементи псують вигляд відливки і дають сіруваті плями при поліруванні до дзеркального блиску.
Контроль домішок і вибір постачальника
Найшкідливіші для обох галузей домішки - миш'як, залізо, нікель, сурма. Сертифікат хімічного аналізу до кожної партії показує точний склад металу до тисячних відсотка. Майстерні замовляють олово для ювелірів і олово в електроніці у постачальників з прозорою документацією - як zpsplav.com.ua. Це особливо актуально для безсвинцевих сплавів. Там навіть мікродомішки впливають на технологічні режими пайки на конвеєрах і визначають, пройде партія приймальний контроль чи піде у брак.
Як обрати марку під конкретну задачу
Для пайки відповідальних електронних вузлів беруть О1пч або О1 з підтвердженою чистотою. Для припоїв загального призначення підходять О1 і О2. Для ювелірного литва малих серій оптимальна О1 у зручній фасовці. Економити на марці заради ціни недоцільно. Вартість сировини у собівартості плати або відливки невелика, копійки на одиницю продукції. А ось відмова контактів автомобільного блоку керування чи дефект поверхні відливки коштують суттєво дорожче за різницю у ціні олова між сусідніми марками.